УОТСОН ДЖЕЙМС ДЬЮІ(06.04.1928) — видатний науковець, американський молекулярний біолог, лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини. З дитинства був обдарованою дитиною. Після двох років навчання в середній школі отримав стипендію для освіти в експериментальному коледжі при Чикагському університеті, який закінчив у віці 19 років і отримав ступінь бакалавра наук. Отримав докторський ступінь за дослідження дії рентгенівських променів на розмноження бактеріофагів (1950) (див. Бактеріофаги). Вступив до Кавендишської лабораторії Кембриджського університету (1951), де вивчав структуру білків та познайомився з майбутнім колегою і товаришем — фізиком Френсісом Кріком (див. Крік Френсіс Гаррі Комптон), який цікавився біологією. У 1952 р. Уотсон та Крік почали працювати над моделюванням просторової структури ДНК, використовуючи правила Чаргаффа та рентгенограми Розалінди Франклін та Моріса Уїлкінса. Результати роботи науковці опублікували у квітні 1953 р. в журналі «Nature». За створення тривимірної моделі ДНК (див. ДНК) Уотсон разом із Кріком та Уїлкінсом отримав Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини. З цього періоду почалася ера молекулярної біології.
25 років Уотсон керував Науковим інститутом Колд Спрінг Харбор, де значне місце в його роботі посіли нейробіологія та вивчення ролі вірусів і ДНК у розвитку раку. Був організатором та керівником проекту «Геном людини» з розшифровки послідовності ДНК людини (1989–1992). Працює над пошуком генів психічних захворювань.
Джеймс Уотсон — автор «Молекулярної біології гена» (1965), одного з найбільш відомих посібників із молекулярної біології.
Премії та нагороди: премія Альберта Ласкера Американського національного суспільства здоров’я (1960), Медаль Джона Д. Карті Національної академії наук (1971), Президентська медаль Свободи (1977).
Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия / Пер. с англ. В 2 т. — М., 1992. — Т. 2; Уотсон Дж.Д. Двойная спираль. — М., 2001.